Сторінка:Іван Франко. Манїпулянтка й иньші оповідання. 1906.djvu/16

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
II.

А з ким то паннунця так розмовляють? — почув ся нараз від дверий голос старої служницї, що війшла, щоб попрятати в Целиній сьвітличцї.

— Моя Осипова — сказала Целя не відповідаючи на се питанє, — може би час уже снїданє дістати?

— А то що собі паннунця думають? — скрикнула добродушно Осипова. — Аджеж нинї паннунця до служби не йдуть і разом з панством снїдають. А панство ще сплять. Хиба де за голину снїданє буде. Я ще навіть огонь не розклала анї каву не змолола.

— А, правда! — сказала Целя і її голос затремтїв легким розчарованєм. — Треба чекати.

На столику лежала до половини прочитана книжка, перед тижнем узята з випозичальнї. Целя була не дуже то пильна читателька книжок, але в таких хвилях як отся,