Алеж се, прошу пана, звичайні недогоди людського житя, а не тілько нашої служби.
Говорячи се Целя впала в запал, оживила ся незвичайно; видно було, що слова плили їй з серця. Чи то сумерки, що залягали по вулицях, слабо тілько розсьвічувані ґазовими лямпами, чи сьвіже вечірне повітрє, чи спокійний тон доктора додали їй такої сьмілости, — досить, що доктор нїколи ще не бачив її такою оживленою, як тепер. І нїколи ще вона не видала ся йому такою чаруючою, гарною, як у тій хвилї, хоч він тілько в неясних зарисах міг бачити її лице, що паленїло нїжним румянцем.
— Ви сказали, панї, що все се до недавна так було. Хибаж тепер що змінило ся?
— Як би се вам сказати?… Властиво довкола мене нїщо не змінило ся, але я в собі чую якусь зміну. Від коли ваш таточко з завзятєм гідним лїпшої справи почав менї день у день догризати тою службою і розсновувати та розмальовувати перед очима всї її недогоди, від тодї, признаю ся вам, зробилась я якась вразливійша на ті дрібні шпиганя, без яких тут, звісно, не обходить ся. Тягар моєї служби, якого я давнїйше майже не чула, починає мов ярмо вгризати ся менї в шию. Маю часом хвилї знеохоти.
— А може се тілько хвилї розбудженої сьвідомости?
