Сторінка:Іван Франко. Мій Ізмарагд. 1898.pdf/10

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Жорстокі наші часи! Так богато недовіря, ненависти, антагонізмів намножило ся серед людей, що не довго ждати, а будемо мати (а властиво вже й маємо!) формальну релігію основану на догмах ненависти та клясової боротьби. Признаюсь, я ніколи не належав до вірних тоі релігіі і мав відвагу серед насміхів і наруги єі адептів нести сміло свій стяг старого, щиролюдського соціалізму, опертого на етичнім, широко гуманнім вихованю мас народніх, на поступі і загальнім розповсюдженю освіти, науки, критики і людської та національної свободи, а не на партійнім догматизмі, не на деспотизмі проводирів, не на бюрократичній регламентації всеі людської будущини, не на парламентарнім шахрайстві, що має вести до тоі „світлоі“ будущини.

Староруський автор не без розмислу назвав свою збірку Ізмарагдом. Він очевидно вірив в те, що кажеть