рікою. Стіг був уже давно вивершений, накритий околотом і переперезаний навхрест лозовим прутєм. То я по прутю видрапав ся аж під вершок, вибрав там під самим вершком у сїнї таку нору, щоб зовсїм закрила чоловіка, а тото сїно вибране попідпихав долом по під прутє. Тодї до води! Розібрав ся зовсїм, виполоскав шматє від крови, обмив ся сам. Як би ви були тодї видїли моє тїло — цїле синє як боз, а червоних рубцїв стілько, що в клубку хрестів…
Вимочив ся я так у водї добре, поки на березї моє шматє не висохло, а відтак забрав ся в своє леговище. Високо геть, аби мене нїхто не намацав із землї, а при тім так, що моя голова заслонена стоговою шапкою, а менї з моєї криївки видно далеко-далеко все, як на долони. Але не довго я дивив ся кругом. Пусто, нї живої душі. Як засну по тих пригодах, то, кажу вам, дві добі я не вилазив зі своєї нори. То раз я чув ся таким слабим, що нїби нї рукою не ворухну, нї ногою, і вже самовільно ждав смерти, — то знов нова якась сила вступала в мене, і я починав знов розгадувати, що тут дїяти далї.
