Тюремний шпиталь! Кожде з тих двох слів містить у собі пекло, а злучені разом вони — куточок раю, тиха пристань, до якої тужать сотки душ натомлених та зболїлих. Тут вони знаходять пільгу в своїх болях або бодай хвилеву переміну своєї сїрої, нестерпної вже через саму монотонність недолї.
Шпиталь у львівськім карнім закладї, се невеличке крило просторого будинка, віддїлене тїсним і темним корідором від головного комплєксу тюремних келїй. Шпитальні келїї троха більші від звичайних арештантських, кожда з двома вікнами. Їх усїх чотири: для тифусових, шкірних, хірурґічних та очних слабостий. Иньших хороб — жартують арештанти — в закладї по припису не сьміє бути; коли-ж трафить ся, що хтось захорує на якусь иньшу слабість, то його містять у одній із сих чотирьох
