Сторінка:Іван Франко. Панталаха і иньші оповіданя. 1902.pdf/167

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 155 —

Але його зусиля були даремні. Його почало дусити і він простяг ся на ліжку без руху. Лише харчанє сьвідчило, що житє ще не втекло зі старого тїла. Я довго прислухував ся тому харчаню. По якімось часї воно полекшало, віддих зробив ся повільнїйший. Дїд очевидно спав.