уже нї за що в сьвітї його не зловлять! Тепер він має запевнені такі дороги та схованки, що все піде добре. Коби тілько на волю!
Скоро пилка була готова, кинув оком по казнї, міркуючи, кудиб то сховати її. А нуж ключник вечером перед замкненєм дверий захоче зробити в казнї ревізию, як се трапляло ся досить часто! Всьміхнув ся побачивши на примурку під вікном пів бохонця хлїба, власність Прокопа. Блаженний той дурень, що не здужає за день з'їсти навіть бохонка хлїба! І він узяв хлїб із примурка і почав уважно з усїх боків обзирати його.
— Се мій хлїб! — несьміло запищав Прокіп.
— Мовчи, осле! Аджеж не з'їм тобі хлїба! — мовив остро Панталаха, розкроїв хлїб півперек через мякушку, не краючи шкірки, віткнув у розкрій свою пилку, а потім стиснув хлїб так, що дивлячись з далека нїхто не був би доглянув, що хлїб був надкроєний таким робом.
— Бачиш, що я чиню? — запитав Панталаха Прокопа, що пожирав очима кождий його рух.
— Бачу, — шепнув той.
— А знаєш, що ти маєш робити?
— Не знаю.
