Цю сторінку схвалено
— 33 —
Прокіп з виразом невдаваної трівоги на своїм дитячім лицї.
— Тьфу! — скрикнув Панталаха. — Аджеж ти не з зелїза. То лише зелїзо тріскає від того зїля. Чекай, я зараз вийму. На, тепер можеш їсти спокійно.
Поки Прокіп їв, помалу гризучи хлїб і жвучи його немічними вилицями, Панталаха не роздягаючи ся кинув ся на свій тапчан, щоб проспати ся пару годин і набрати сил до працї, яка дожидала його. Швидко потім наївши ся заснув і Прокіп твердим сном.
