— Га! — ревнув Панталаха, та більше не міг крикнути нїчого. Зашморг ухопив його за шию і вояк другим прудким рухом затягнув вузол і стиснув йому горло так, що Панталасї від разу сперло дух у груди.
— Пусти! — хрипів він до вояка, хапаючи обома руками за шнур і силкуючи ся звільнити поперед усього зашморг на шиї.
— До мене! До мене! Держіть! — кричав вояк, широко розставивши ноги і ховзаючись по дасї.
Та заким вояки здужали прискочити і вхопити свойого товариша, вже Панталаха що сили торгнув за шнур, вояк стратив рівновагу і покотив ся по спохові даху. Рівночасно стратив рівновагу й Панталаха, і оба супірники з одним проразливим окриком злетїли з даху і гримнули на подвірє. Панталаха впав лицем до помоста і розтріскавши собі голову від разу став небіжчиком. Натомісь вояк упавши боком на його тїло, крім вивихненя лївої руки та значного перестраху не понїс нїякого ушкодженя.
— Во імя Отца і Сина і сьвятого Духа — булькотїв він устаючи та стогнучи, — а то злодюга!
Хоч і як не до сьміху було воякам уставленим рядом на подвірю, сьвідкам тої сцени на високім дасї та в повітрі, то все таки деякі нехотя зареготали ся з нервового передра-
