Лиш одно з оповідань, поміщених у отсьому томику, було надруковане по руськи в книжцї „В потї чола“, тай те було первісно написане по польськи для петербурського „Kraj-у“, а потім переведене по нашому в „Зорі“ 1884 р. По польськи був написаний первісно й „Панталаха“ і надрукований у фелєтонах „Kurjera Lwowskiego“, а відси 1897 р. передрукований у книжочцї „Obrazki galicyjskie“. Оба ті польські виданя подали мій текст не зовсїм повно; крім дрібнїйших пропусків, зроблених редактором Kurjer-а Lwowsk-ого з естетичних мотивів там було пропущено також конець роздїлу VI (побут Прокопа в кухнї) — з яких мотивів, сього я не міг зрозуміти. Сей пропуск лишав не виясненою досить важну обставину: відки у Прокопа взяло ся гусяче перо, не зовсїм звичайний гість у тюремній казнї. Остатнє оповіданє написане тепер на основі конспекту зробленого ще в 1880 роцї — може в иньшім тонї й иньшім осьвітленю, нїж би я був зробив се тодї.
