Сторінка:Іван Франко. Панталаха і иньші оповіданя. 1902.pdf/96

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
 
VIII.
 

Спориш мав нічну службу. Замикаючи на ніч тюремні казнї він зайшов і до Прокопової цюпи, тої самої, відки перед добою втїк Панталаха. Прокіп лежав на своїм тапчанї, лицем обернений до стїни, і якось сердито загарчав побачивши Спориша. І коли ключник стоячи на серед казнї підняв у гору лямпу оглядаючи стїни, а потім схилив ся і заглядав по кутах по під тапчани, як се було його обовязком, Прокіп неспокійно кидав ся на своїм місцї, то знов кулив ся як кіт, що готує ся до скоку. В очах ідіота меркотїла скажена ненависть. Але Спориш не звернув на се уваги. Що значив для нього нїмий гнїв ідіота супроти тих невідступних думок та гризот, що клубили ся в його нутрі та підгризали його супокій?

Позамикавши казнї Спориш відітхнув свобіднїйше і попрощавши ся з другим ключником,