гіпотечних довгів, а в руках у Ваґмана векслїв і записів на 55,000. Господарство запущене, а потреби величезні, бо в панства дві панни вже вивіновані, а одна ще на відданню, тай сама панї (мачуха панночок) дуже любить забави. Панство видають річно десять тисяч, а маєток несе ледви пять, а як добрий рік, то шість.
Євген, розглянувши ті папери й вислухавши всю історію, похитав головою.
— Сумнїваю ся, щоб селяни могли купити сей маєток. То за велика річ на їх сили. Де їм узяти такого капіталу, щоб покрити хоч ваші векслї?
— Е, пане, — мовив Ваґман, нахиляючись до нього і знижуючи голос. — Треба вам знати, що то моєї фабрики векслї. То не значить, щоб були фальшовані, борони, Боже! Пан Брикальський не відопреть ся анї одного з них, анї не може за жаден заскаржити мене за лихву. Бачите, що тут майже кождий вексель виставлений на иньшого акцептанта. То все мої гроші, але ріжні Жиди зичили їх панові, й він досі певний, що жаден із тих вірителїв не знає про иньшого. І ще одно. Ось бачте, отсей вексель на 8 тисяч. Як ви думаєте, скілько було, властиво, позичено на нього? Всього три тисячі, але з умовою, що по трьох місяцях пан віддасть із процентом по 12 від ста. А як не віддасть, то за кождий дальший місяць платить по 20 від ста. Розумієть ся, що не віддав, а за рік уже старий вексель пішов у вогонь, а той сам довг фіґурував на новому векслї в сумі 4000. Ще рік минув, пан допозичив двістї ринських і переписав вексель на 5 тисяч, а тепер, по пятьох лїтах, се
