Сторінка:Іван Франко. Перехрестні стежки (б.р.).djvu/266

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 264 —

— Ов, а се що за ярмарок? — мовив здивований Демко. — Може, пан тут стануть трохи спочити?

— Треба буде конї попасти, — обізвав ся з козла Берко. — Відси аж до міста не буде вже заїзду.

— Добре. Попасемо й поглянемо, що тут таке.

Бричка завернула до коршми. Селяни проступили ся у дві лави і, побачивши якогось пана у бричцї, поздіймали капелюхи.

З гуркотом бричка вкотила ся в коршемні дильовані сїни.


XXXVII.

В коршмі було цїле віче. За столом сидїв панок яких трицяти лїт, високий, статни́й, зі здоровими вусами і гладко виголеним, трохи запитим лицем, а довкола нього з усїх боків сидїли і стояли, тиснучись докупи головами, селяни. Перед паном стояла гальба пива; між селянами кружили дві квартові пляшки горілки; чарки і пляшки йшли з рук до рук. У коршмі стояла духота, запах горілки, мокрих кожухів, людського поту й міцного тютюну мішали ся докупи. Пан за столом, внуривши очі в гальбу пива, говорив голосно:

— Остерігаю вас, браття-хлопи, не вірте нїкому! Не вірте панам, не вірте попам, не вірте урядникам, не вірте адвокатам, не вірте професорам[1],

  1. народнїм учителям