Сторінка:Іван Франко. Перехрестні стежки (б.р.).djvu/30

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 28 —

де ви боронили… Такого оборонця наша адвокатура давно не мала.

— Прошу, пане Стальський, будьте ласкаві, обідайте! Бачите, я їм за двох і не думаю бути ситим вашими ласкавими комплїментами.

— О, що те, то нї! Борони, Боже! Жадні комплїменти, — живо заговорив Стальський, махаючи руками, озброєними: одна в ніж, друга в вилки. — Се навіть не моя думка. Се загальна думка в тутешнїм судї. Сам пан президент — ви завважили, як пильно він прислухував ся вашій оборонї, як ішов за вашими слїдами у своїм резіме? — отже сам президент по розправі, виходячи зі суду, сказав до прокуратора: »З таким оборонцем — то приємно вести розправу«. А прокуратор йому на се: »О, так, се одна з найяснїйших голів у галицькій адвокатурі. Шкода, що не пішов на суддю, міг би був зробити карієру.« О, так, пан меценас приносять із собою до нас найлїпшу славу.

Щоби звернути розмову на иньшу тему, Рафалович попросив Стальського оповісти йому дещо про відносини в тутешнїм судї, що, може, могло б бути йому придатне в дальшій дїяльности. Стальський і овшім![1]. І з уст, що тільки-що так і бризькали симпатією та комплїментами, полили ся потоки неймовірного бруду, сплїток і поганї.

Президент був колись здібний суддя, але тепер стуманїв, дома ним командує кухарка, проста, погана баба, а в судї його канцелїст, хитрий Жид і страшенний хабарник. У судї правило, що з Жидом

  1. Ще й як (поль. owszem)