У своїй канцелярії староста застав маршалка Брикальського.
— Ну, що ж? Заборонено віче? — запитав сей зараз по першому привитанню.
— Заборонено, але тільки на половину.
— Як то на половину?
— Так, що забрало ся з одного місця, а має відбути ся у другім.
— Хиба ж се так може бути?
Староста пояснив маршалкові підступ, на який узяв його бурмістр.
— От диво! — аж скрикнув пан маршалок. — Я б по нїм нїколи не надїяв ся.
— Хлопсько-жидівська конспірація, пане маршалку! — мовив на-пів жартливо староста.
— І пан староста не мають способу розбити сю конспірацію?
— Що ж я зроблю? На бурмістрові збори поїхав комісар. Ми думали, що се буде зібраннє зі самих Жидів, і для того я не дав йому нїяких спеціяльних інструкцій.
— Але ж через присутність хлопів характер зборів змінить ся. Причина до розвязання!
— Нї, пане маршалку. Віче заповіджено як публичне. Значить, кождий має право прийти.
— Ну, то вжиє собі там пан Рафалович! Ах, ad vocem![1] Чули пан староста, які ґалянтні авантури мав той пан Рафалович сеї ночі?
- ↑ до речі
