Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 1. Оповідання (1956).djvu/99

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

як їси, то все мусиш перед самим ротом розілляти, а інший знов і добрі робить, та що, коли так якось дерев'яне пасмо перетинає, що нехай тільки ложка вигляне трохи на сонце, або й так від кухонної жари — зараз тріскає. Ніби то не велика штука дерев'яну ложку зробити, а все таки треба мати свої способи, знатися на матерії, вміти її як слід порізати, вміти висушити, ну, і пропорцію відповідну при самій роботі потрафити. І не з кожного дерева добрий виріб буде, треба й дерева дібрати.

У мене, як вам кажу, вже з діда-прадіда той промисл ведеться. Так от, звичайно, коли зі своїм найстаршим сином засяду ложки робити, то в нашій хаті правдивий ярмарок. Блискавкою вість по селах розлетиться: ого, Яць Яремишин засів ложки робити! І зараз на другий день починають напливати люденькове, а поперед усього зі свойого села. Ті мають перше місце й дешевшу ціну, — така вже від давна угода між нами, а це, бачите, за те, що мені мій лісок шанують. У камеральнім[1] чи в панськім, то крадуть, що хто може захопити, а в моїм ані прутика не ткнуть, хоч цей тут таки під носом. Ну, давній звичай, і всі вже того держимося. А поки своїх уконтентую[2], то вже гляди, і з дальших сіл, як на свячену воду за чергою чекають. — „А для мене, куме, копу!“ — „А для мене пів копи!“ — „А для мене на спів[3] з Олексою копу!“ — Позаписую собі всіх, визначу на коли будуть готові, і вони

  1. Камеральний ліс — цісарський ліс.
  2. Уконтентую — задовольню.
  3. На спів — на спілку.