на публіку за балясцями, звідки з недвозначним докором і співчуттям поглядали на нього граф Гіацинт і граф Альфонс.
Зате Владко був, можна сказати, властивим левом теперішньої оборони. Перший дебют на цім полі уже тепер, перед рішучою хвилиною, можна було вважати світлим, і якщо не деінде, то на галереї без сумніву він здобув собі повну симпатію. Більше того, у загалу публіки і в присяжних суддів він зумів виробити таку симпатію для підсудних, про яку спочатку ніхто ані не думав. Різноманітними, на око не раз дивачними або дитинними питаннями вмів він в цих простих людей викликати такі відповіді, що вони до глибини душі зворушували слухачів і часто кидали дуже яскраве світло на весь цей нещасний бунт і його понуки. Найбільшим тріумфом Владка було поки що те, що голова, який спочатку опирався ставленню таких питань, що на око зовсім не належали до справи й не вели ні до чого, нарешті мусив признати, що вони важні й доречні. В своїх питаннях, поставлених підсудним і свідкам, звертав Владко особливу й систематичну увагу зокрема на одну справу, яку поминали звичайно фахові юристи і яка вела їх до найфатальнішої не раз оцінки поводження селян. Цілою низкою зізнань підсудних і свідків, які просив, як дуже важливі, вносити до протоколу, старався він вияснити присяжним правні поняття самого люду, що служать мотивом його дій, погляди його на панщину, на інвентарі, на теперішні права й інституції. Суддям, що засідали в трибуналі, старим заржавілим правникам, аж волосся ставало на лисинах, коли чули виголошувані селянами з найприроднішою міною в світі такі правні засади й погляди, які нічого спільного не мали з освяченими кодексами й параграфами. Деякі з тих формулювань правного цивільного кодексу викликали гомеричний сміх в аудиторії, інші натомість напроваджували на глибоку задуму навіть панів правників. А Владко не переставав щораз новими й несподіваними питаннями викликати нові і завсіди цікаві відповіді. Людям, що на питання прокурора й голови ставали з витріщеними очима і заледве вміли сказати пару слів, на Владкові питання роз'яснювались обличчя і розв'язувались язики.
Отже, не дивно, що Регіна, яка через усі дні з найбільшою увагою стежила з галереї за ходом процесу, а власне за ходом Владкової оборони, набирала щораз більшого поняття про
