Брахманець Вісвамітра[1]. Походив він
З багатої сім'ї, не знав ніколи горя,
Мав жінку і дітей і жив щасливо.
Та вичитавши у брахманських книгах
Про величезну силу й міць покути,
Котра перемага людську природу,
Дає безсмертність, силу, щоб в повітрі
Літать, вмирать і воскресать, в огні
Стояти й не горіти, навіть силу
Богів перемагать, небесні брами
Ламать і паном буть на всю вселенну,
Він забажав все те собі здобути.
Вглибившись пильно у святії книги,
Він вичитав із них усе: коли
І як потрібно братися до діла,
І як його вести і як вершити.
Тоді покинув жінку, діти, дім,
Близь міста Косаля в великий ліс
Пішов і там в гущаві найгустішій
Серед гадюк і тигрів і дерев
Молився духом і мовчав устами,
В одежі із кори сухої, босий,
Простоволосий, постив, не змигнув
Ні разу оком у твердій молитві,
На терню спав і тіло сік різками,
Руками за гілляку учепившись,
Цілими днями висів над огнем
І дух свій углибляв в таємність Брами.
Так вісім літ минуло тій покуті,