На крик дитини старець Вісвамітра
Явився знов, і бачучи царя
Зомлілого, холодною водою
Його побризкав і його дружину.
Прокинувсь із омління Гарісчандра
Та, бачучи вірителя грізного,
Знов обімлів. Озлився Вісвамітра,
І копнувши його ногою, крикнув:
Вісвамітра.
Вставай, вставай, о царю Гарісчандро!
Вже сонце геть схилилося з полудня!
Вже недалеко вечір! У кого
Є на сумлінню довг, той спать не може.
Вставай і думай, як довгу позбутись!
„Лиш правдою це ясне сонце сяє,
На правді твердо ця земля стоїть;
Правдиве слово вік-віків триває,
На правді утвердилось небо й світ.
Сто тисяч жертв із коней і волів
Клади в один бік на вагу посполу,
А в другий бік лиш змисл правдивих слів,
То правда перетягне все додолу“.