Коли боги це бачили і знали Брагми заповіт,
То небеса покинули, в світ Брагми схоронилися.
Здобувши Індри світ, оба брати непоборимії
Побили духів вітряних, Якшів, Ракшів велику міць.
Потім ще звоювали світ гадюк підземних ті брати,
Потім при морських берегах всі племена Млетчанськії.
Тоді грізні заходились всю землю ще завоювать,
Зібрали військо все своє і гострий видали наказ:
„Князі премудрі і жерці, що жертвами й дарунками
Богів звеличують, їх блиск і силу і блаженство все,
Через ці поступки свої усі є наші вороги,
То ж ну зберімся з силою і всіх до решти вигубім!“
Так наказавши воякам на східнім морськім березі,
З страшною постановою вони на всі боки пішли.
Хто тільки жертву де приніс, жрець, що до жертви намовляв,
Всі гибли, всіх герої ті вбивали й далі, далі йшли.
Їх вої сміло кидались на вічнії вогні, що знай
В хатках пустинників горять, і в воду повкидали їх.
А як покутники з гнівом прокляття кидали страшні,
То через Брагми заповіт прокляття ті не мали сил.
Уздрівши, що відскакують прокляття, мов стріла від скель,
Покуту кидали жерці, із острахом тікали геть.
