І до Намтара сказала:
„Намтаре, слуго мій вірний,
Ну ж, іди, зруйнуй палату
Правосуддя!
Розвали стовпи брондзові,
Де написані закони
Віковічні!
Опрокинь престол судейський,
Бо зступила з нього Правда
У безодню.
А тоді з країни пітьми
Виведи ту тінь марную,
Того ґенія земного
Еабані!
Проведи його за брами,
Проведи його за воду,
Посади там на престолі
Золотому.
А тоді зійди ти ще раз
У безодню найтемнішу,
У країну мук жорстоких
І цілющою водою
Покропи богиню Істар
І віддай їй давній вигляд,
Виведи її відсіля
Геть на світ!“
Все, що мовила богиня,
Все зробив послушний Намтар.
Зруйнував палату суду,
Розвалив стовпи законів,
Опрокинув Правди трон.
І з країни пітьми вивів
Того генія земного,
І провів його за брами
І провів його за воду,
