Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 14. Поеми (1959).djvu/267

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
 
I
 

Одного дня царевич Сатні,
Проходячи по площі Пта,
Побачив молоду дівчину
Такої неописаної вроди,
Що не було ніде їй пари.
Блискуче, дороге каміння
Вкривало скрізь її;
За нею йшли дівчата і раби
Числом аж п'ятдесят і двоє.

Зачудувався, задививсь царевич,
Забув весь світ, на неї дивлячись,
Вкінці слугу покликав молодого,
Що йшов за ним, і так сказав йому:

„Іди за цією панною, як стій,
Аж до її домівки:
Розвідай, як вона зоветься!“

Сквапливо молодий слуга
Побіг сповнить його приказ.
Він зупинив одну слугу панянки
І запитав її ось так:

„Хто є ця пані?“
 А слуга сказала:
„Це Табубу, дочка пророка з Бастіт,