Музика грає, мов чортівський регіт,
Мені ж мороз подрав поза спиною,
І тілом затрусив смертельний дрегіт.
Ох, та музика! Пощо там за мною
Вона реве і душу всю термосить,
Мов вітер пустку з ветхою стіною?
Чого та скрипка плаче і голосить,
Мов сто мамів ридає за синами?
Чого той бас реве і помсти просить?
Пощо мені такими голосами
Пригадувати те, чого й без того
До гробової не забуду ями?
Я ж тямлю: Позавчора ще нас много
Грізною армією йшло до бою,
А кожний повен був вогню святого.
Я ж тямлю: за права́ людей, за волю
Ми піднялись на кривдників відвічних,
Своєю кров'ю всім купити долю.
Вже много військ їх ми розбили стрічних,
З землею много їх твердинь зрівняли,
І славою діл своїх героїчних
Ми решту, як зайців, все далі гнали.
Ті, що тепер так бучно бенкетують,
Як цупко ще позавчора втікали!
Тепер вдають хоробрих і жартують,
Та певно, ще їм дрож по нервах ходить,
Аж на побитих страх свій відкатують!
