Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 14. Поеми (1959).djvu/335

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено



„Бачиться, вуха вже
Чорт нагострив,
На наші душі вже
Міх свій розкрив.

„Стерпла нам шкура вже,
Кіс сліпив блиск,
Хлопського шнура вже
Чули ми стиск.

„В костях зненацька щось
Мерзло й пекло,
Мов там багацько ось
Ціпів пройшло.

„Досі розмислити
Я не зумів,
Як це ми виштрикли
Чорту з зубів?

„Чи, обчислившися,
Сам зміркував,
Що, поспішившися,
Страту би мав?

„В пеклі, в огні? О, ні,
Розхід один!
З них на землі мені
Ліпший хосен[1]!

„Хай ще побавляться
Як чия хіть!
Час прийде, ставляться,
Всі в мою сіть.

  1. Хосен — користь.