Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 14. Поеми (1959).djvu/341

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено



„Всюди і все така
Божая міра!
Це моя етика,
Це моя віра!

„Те, що нам сталося
Вчора й сьогодні, —
Доказ найкращий нам,
Чого ми годні.

„Доказ найкращий нам,
Хто за нас дбав,
Хто нас тим ящірам
Зжерти не дав!

„Хто своїх вибранців
Вірно беріг,
Щоб їх сей дикий тлум
Стлумить не міг.

„Щоб не втопила нас
Темная дич,
Світ не зіпхнула
У варварства ніч.

„Щоб під їх плахтищем
Цвіт наш не всох…
Наш Бог є шляхтичем!
Vivat наш Бог!“

 

Музики грім. Панове якось мляво
Всміхаються, мабуть їм це не в смак,
Лиш дехто рже: „Г-ге, браво, князю, браво!“

Князь іронічно глипнув, потім знак
Рукою дав, музику притишив,
А потім знов піднявшись, мовить так: