Невже ж ви так сліпі, що власний розум
Вам не кричить на це: брехня! брехня!
„Чого не мав цей люд для повної побіди?
Фізичних сил? О ні, він мав їх тьму.
Лиш ідеалу брак, високих змагань, віри, —
І це, панове, це я дав йому.
„Всі ті, що згибли ув останній січі,
Ну, чим були б вони в спокійний час?
Раби, воли, що прожили б весь вік свій
Хиляючись, працюючи на вас.
„Тепер вони погибли, як герої,
І мученицький прийняли вінець,
Їх смерть — життя розбудить у народі.
Це початок борні, а не кінець.
„Тепер народ в них має жертви взір
І ненастанний до посвят підпал;
Їх смерть будучі роди переродить,
Вщепить безсмертну силу — ідеал.
„А ви — ну, що дала вам ця побіда?
Зміцнила вас? О, ні! Зміцнила ваші пута!
Для вас вона цим пам'ятна одним,
Що зрадою і підлістю здобута.
„Для вас вона — пухкий, затрутий хліб.
Гнилі — ви гнитимете дальш від неї.
Я — вас скріплять? Я викопав вам гріб,
Бо я — аристократ, а ви плебеї.
„О так, стискайте зуби й кулаки!
Я гордо це говорю вам, без ляку:
Ненавиджу вас всіх і бриджусь вами,
Ви перфумовані плебеї в фраку!
