Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 14. Поеми (1959).djvu/367

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено



„В могилу з ним! Беріть його на силу! —
Реве народ, — валіть його, кладіть
Труну на нього! Сипте глини, ілу!“

Я був живий. Ще темний небозвід
До мене моргав зорями-очима,
Земля ще пахла й яблуневий цвіт.

Та я був труп. Надія вже не блима
В душі, завмерла воля до життя…
Кінець іде, ніщо його не стрима!

Простір і час і всякі почуття
Загасли. Темне щось лягло на мене…
Гуркоче глина… стихло… Небуття…

Мене пожерло озеро студене.