Щоб в далеку будучину ніс,
Ненавиджений братьми.
„Горе тому нездарі-послу,
Що в ході задрімає,
Або, Божу зневаживши річ,
І печать розламає!
„Вийме інший посольство страшне
Лінюхові з долоні,
Побіжить і осягне мету
І засяє в короні.
„Та щасливий посол, що свій лист
Донесе скоро й вірно.
Дасть вінець йому царський Господь
І прославить безмірно.
„О Ізраілю, ти той посол,
І будучий цар світу!
Чом не тямиш посольства свого
І його заповіту?
„Твоє царство не з цієї землі,
Не мірська[1] твоя слава!
Але горе, як звабить тебе —
Світовая забава…
„Замість статися сіллю землі,
Станеш попелом підлим;
Замість всім з'єднать ласку, ти сам
Станеш ласки негідним.
„Замість світ слобонити від мук
І роздору і жаху,
Будеш ти мов розчавлений черв,
Що здихає на шляху.“
