„Наш уділ Сенаар та Гарран,
А наш шлях до востоку.
А на захід у твій Ханаан
Не поступимо й кроку.
„Все те ясне, не варто про це
І балакати далі.
Та от що нам з тобою зробить
По вчорашній ухвалі?
„Бить камінням руїну стару?
Шкода заходу й труду.
Дечим може ще він послужить
Ізраельському люду.
„Майстер він говорити казки,
Миляну пускать баньку,
То ж приставмо його до дітей
За громадськую няньку.“
Так сказав він, і регіт піднявсь,
А з тим реготом в парі
По народі йшов клекіт глухий,
Мов у градовій хмарі.
Та спокійно відмовив Мойсей:
„Так і буть, Авіроне!
Що повиснути має колись,
Те і в морі не втоне.
„Ханаану тобі не видать,
І не йти до востоку;
З цього місця ні вперед ні взад
Ти не зробиш ні кроку.“
