Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 14. Поеми (1959).djvu/398

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено



І Датан зміркувався як стій:
„Забирайся в тій хвилі!
Щоб ми кров'ю твоєю під ніч
Своїх рук не сквернили!“

І юрба, мов шалена, ревла:
„Забирайся ще нині!“
І лунав її рев, мов крутіж,
Гураґан по долині.

 
IX
 

Але ось підняв голос Мойсей
У розпалі гнівному,
Покотились слова по степу
Наче розкоти грому.

„Горе вам, нетямучі раби
На гордині-котурні!
Бо ведуть вас неначе сліпих
Ошуканці і дурні.

„Горе вам, бунтівничі уми!
Від Єгипту почавши,
Проти власного свого добра
Ви бунтуєтесь завше.

„Горе вам, непокірні, палкі,
Загорілі[1] й уперті,
Тим упором, мов клином, самі
Унутрі ви роздерті.

„Як кропива, ви руку жжете,
Що мов цвіт вас плекає;
Як бугай, бодете пастуха,
Що вам паші шукає.

  1. Загорілий — палкий, фанатичний.