Ось гебрейська біжить дітвора,
Що по полю гуляла,
Окружила Мойсея, за плащ
І за руки чіпляла.
„Ах, дідусь! Ти куди йдеш під ніч?
Будь, дідусеньку, з нами!
Глянь, який збудували ми мур,
Які башти і брами!“
„Гарно, діти, будуйте свій мур!
Та не час мені ждати;
Пограничний мур смерти й життя
Я іду оглядати.“
„Ой, дідусю! Поглянь, у яру
Скорпіона ми вбили!
А в тернині аж троє малих
Зайченяток зловили.“
„Добре, дітки! Вбивайте усіх
Скорпіонів ви сміло!
Хоч неправедне, але проте
Пожиточне це діло.
„А неправедне, бо й скорпіон
Жить у світі бажає.
А чи ж винен він тому, що їдь[1]
У хвості своїм має?
„Але зайчиків ви віднесіть
Там назад, де спіймали.
Аджеж мама їх плаче! Про це
Ви хіба не гадали?
„Милосердими треба вам буть
Задля всього живого!
