Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 14. Поеми (1959).djvu/412

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено


Був не з жодних горючих купин,
А твій внутрішній, власний?

„Адже пристрасть засліплює зір,
А бажання, це ж чари,
Плодить оку і світ і богів,
Як пустиннії мари.

„Те бажання, що наче шакал
У душі твоїй вило —
Лиш воно тебе їх ватажком
І пророком зробило.“

Мойсей

„Ах, від слів тих я чую себе
Сто раз більш в самотині!
Хто ти, вороже?“

Голос

 „Я Азазель,
Темний демон пустині.“

 
XIV
 

Було темно. Лиш зорі яркі
Миготіли з простору.
Простував при їх блиску Мойсей
Усе вгору та вгору.

Без стежок. Серед пітьми вели
Його дивнії звуки:
То квиління гієни в яру,
То знов шелест гадюки.