„Тут покине шматок, там другий,
І летить і гуркоче, —
І чи зна хто, де кожний шматок
Заспокоїться хоче?
„Я тверджу: і Єгова не зна!
І молись хоч і клінно,
А де мусить упасти шматок,
Там впаде неодмінно.
„В нім самім його керма і власть,
В нім самім ота сила,
Що назначує місце йому,
Що його сотворила.
„І хоч як твій Єгова міцний,
Він ту силу не змінить,
І одного цього камінця
У лету він не спинить.
„Ось пилок[1]: ледве зір твій його
Добачає тремтіння,
А Єгова не може його
Повернуть в неісніння.
„І не може звеліти йому
Ити по шляху не тому,
Як яким його гонить повік
Ота сила, що в ньому.
„Це ж пилок! Що ж казать про народ,
Многодушну істоту,
Де в рух мас вносить кожна душа
Частку свойого льоту?
