„Строїть пляни не в міру до сил, Ціль не в міру до актів, І жартує з тих плянів її Хлопчик — логіка фактів. „І як той дивовижний сліпець, Що чужим очам вірить, Все доходить не там, куди йшов, В те трапля, в що не мірить. „А ти молишся! Бідне дитя! Де твій розум, де сила? Ти ж хапаєшся піну благать, Щоб ріку зупинила!“
Щось було з початку в тих словах, Наче чистії води; Віяв свіжістю, добрістю з них Якийсь дух охолоди. Та помалу душне щось тягло, Наче самум пустині, І робилося лячно, немов В ніч без світла дитині. І жахнувся Мойсей і з землі Підволікся насилу, І сказав: „Пощо мучиш мене, Поки ляжу в могилу? „Ти не мати моя! З твоїх слів Не любов помічаю. Ти не мати! О, ти Азазель, Темний демон одчаю!
