Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 14. Поеми (1959).djvu/424

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено



Та відмовив понуро Мойсей:
„Хто дав з каменя воду,
Той цей край перемінить на рай
Для свойого народу.“

 
XVIII
 

Знов почувся притишений сміх.
„Віра гори ворушить!
Та поглянь цей новий ряд картин:
Те, що статися мусить!

„Бач як сунеться плем'я твоє,
Як Йордан переходить,
Єрихон добуває і скрізь
У річках крови бродить.

„Ось століттями йде боротьба
За той шмат Палестини:
Амореї, гебреї, хетта,
Амалик, філістини.

„Ось гебрейськеє царство! Що сліз
Коштуватиме й крови!
А заважить у судьбах землі,
Як та муха волові.

„І не вспіє воно розцвісти,
Й розлетиться на часті,
Щоб у пащу могутніх сусід
Насть за частю упасти.

„Ось поглянь, які хмари летять
Від Дамаска й Галаду!
Це йде Ассур, гебреям несе
І руїну й загладу.