глибокі філософічні спекуляції на найрізніші теми релігійного, політичного, соціяльного та приватного життя. Такі спеціяльні розвідки звалися звичайно Сутрами.
Дійсне історичне життя Індії починається, можна сказати, тільки з появою Будди коло р. 500 перед Хр. Будда з роду на ім'я Ґотамо, царевич племени Сакія, роджений у місті Капілявасту, в молодечих літах покинув царську палату, зробився пустинником, а потім, пройшовши дуже широкий круг тодішньої науки, зробився основателем нової віри, яка, не опрокидаючи ніякої релігійної системи, витвореної тисячелітньою традицією індійського народу, про те наукою про чотири чесноти, самовідреченням і вірою в перероджування душ (метемпсихозу) фактично знівечила ріжницю каст і підірвала монополь брамінів на володіння людськими душами. Будда за свойого життя вспів навернути на свою віру багато королів приґанґесової Індії, яким ця наука була сильним оружжям проти духової переваги брамінської касти. Сто літ по смерті Будди індійський цар Ашока Піядасі здужав з'єднати в своїх руках майже всю приґанґесову Індію, скликав до своєї столиці Бенареса перший буддійський собор, на який явилися відпоручники буддистів не тільки з приґанґесової Індії, але також із острова Цейлону, Тибету й Китаю. Вже тоді буддійське письменство розрослося було так, що собор признав потрібним уложити канон таких книг, які треба було признавати святими й основами усного навчання. Швидко по тім цейлонські буддисти порізнилися з північними й уложили собі свій окремий канон, писаний мовою Палі. Із величезної
