„Для своєї вітчини Ми дамо без тіла душу, Ми в огонь підем за неї, В воду, найрадше — на сушу. „Та ж вона, багата й щедра, Не залишить нас ніколи, — Ми не лишимо Ті, Аж доробимось поволі. „Доки молоком і медом Ти пливеш, наш рідний краю, Доки весело, в достатку Череди твої гуляють — „Доти й ми усе при тобі, Невідступні патріоти, Аж дійдемо — ми до панства, Ти — до голої голоти“. Слідуючий розділ поеми описує найважніше діло Бо- токудів — славну битву за азбуку1). О, преславні Ботокуди, Де ж я гідних слів найду, Щоб як слід ізвеличати Вашу першу боротьбу ! Ні давніше, ні пізніш ви Не робили стільки гуку, Як тоді, коли велася Славна битва за азбуку. 1) Москвофіли свій препоганий українсько-російсько- Церковно-славянсько- польський макаронізм вважали за чисту російську мову, якої ніколи не знали; вживали російського правопису з ь (називали йор), м і н ази в. йори., И* (äw&), ь (назив. їр) Молоді соціалісти і радикали вживали народньої мови і писали фонетикою. За це „святе и°р і йори" москвофіли вели завзяту боротьбу. 135
