Антоневич і Горбаль Аранжують руський баль. Біда зразу сумна стала, Аж зубами скреготала, Далі каже : „Гов, га-гов і Чи на довго ся любов?“ Пита Русин : „А де ж Пелеш *)?“ Біда каже: „Що ти мелеш? Хіба ж місце владиці Тут при танцях, музиці?“ Каже Русин : „Годі, Бідо ! Я до нього в хату піду ! Веди мене ід вікну, Хай на нього хоч зирну“. Русин в вікно зазирає, А там Пелеш похожає По покою, сарака1 2), Сам до себе балака. То на голос, то знов стиха, Мов та леді Макбетиха : „Ось ще пляма є одна 1 Тутка витер — там вона 1“ Русина, що був несвічний3), Аж мороз пройшов трагічний. „Чи він хорий, чи він спить?“ Біда каже : „Та бо цить 1 1) Пелеш — епіскоп, щ<г> написав книжку : „Історія алуки української церкви з Римоми, в якій виступає великим оборонцем цього з'єднання. 2) Сарака бідний, сердешний. 3) Несвічний — необзнайомлений зі справою. 154
