Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 15. Поезії (1960).djvu/177

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

А Тихович Мовчальськнй на їх похвалу Кивнув головою помалу. Тільки славний Ковальський Міх На дивне диво для всіх Заговорив спокійно, трохи не жалібно : „Заки зможемо цю річ обговорити подрібно, Треба насамперед усього світу увагу на те звернути, Що на нашій пошті не можна руських карток добути, Що злодіїв, які є між нами, Засуджують польськими словами, Що ляхи наш язик нехтують, Хлопські ґрунти польським язиком ліцитують !“ На це радо згодився Наум Безумович, І притакнув славний Мовчальський Тихович, Лиш Митро Політа додав ще від себе, Що в уряді вистаратися треба, Щоби для блага церкви святої Поверх кожної картки поштової І поверх кожного декрету судового Намальований був хрест святий бого- Носний. — На це князь кивнув головою аж двічи, Тільки додав, що це не належить до річи. По тім піднявся з місця отець Холява, Котрому вічна в Рутенії') слава, І заговорив „со смиренієм і страхом“ :

  • ) Рутенці — цс- був тин австрійського патріота*русина ; він не годився ні з українцями, ні з москвофілами»

вважав галицьких українців за іцось окреме від наддні* нрянців і росіян, а сам вірно служив австрійському цареві і церкві.