Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 15. Поезії (1960).djvu/190

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

XI. ДУМА ПРО НАУМА БЕЗУМОВИЧА1). Ой, були віки Трояна, Славні, кажуть, і багаті, Хоч ні один ще Рутенець Не сидів тоді в райхсраті2). Густо-часто ще й опісля Сонце і на нас світило, Хоч про книжечки „Просвіти“ Ще й нікому ся й не снило. Була, кажуть, честь і слава, Військова, козацька справа, ]) Сатиру цю написав Франко на Івана Наумовича, що відігравав в 50 і 60-их рр в Галичині серед москвофілів дуже важну ролю В літературі виступив він ще 1849 р. з перерібкою Молієрової „George Dandin“ під загол. „Гриць Мазниця“, що була досить популярною оперетою. Був він попом. Вибраний був послом до сойму в Галичині, а потім і до державної ради у Відні, і, будучи послом був майже весь час головою „руського клубу“ і його лідером в соймі і парляменті Самостійної політики ніколи не вів В 1866 р. після битви під Садовою виступив в соймі з заявою, що галицькі українці чують себе одним народом з великоросами. Через цю заяву багато потерпіла москвофільська політика. Від 1871 р. видавав популярний часопис „Наука“, що, видавана в перших роках народ- ньою мовою, розходилася досить широко між селянством. Були в ній статті науково-популярні, були також і на політичні теми, але вони відзначалися москвофільським і Царефільським духом. Був досить гарним бесідником. Перейшов на православіє і емігрував до Росії, де за свою роботу в Галичині на користь цареславія сподівався дістати нагороду. Але це не здійснилося, і він через кілька років помер ніким непомічений. ■J Райхсрат — парлямент. 189