Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 15. Поезії (1960).djvu/197

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

„Бо терпіти і кориться, Цього нас батьки навчили, І як треба, мем 1) кориться І терпіти й до могили. „Отже ж, хоть таке в нас горе, Хоть так тяжко крепіруєм 2), То проте ми сміло, явно За міністром голосуєм. „Ми не були ворохобні8) І не будемо ніколи, — Треба побільшить податки, То й побільшуєм ПОБОЛИ. „Ми австрійські патріоти,— Ми для Австрії готові Не то гроші — кров віддати, Якби було треба крови. „Що ми скажем, люд те зробить, Лиш як слід його стиснути. Край великий, — сто мільйонів Можна буде ще добути ! „Ми, австрійські вірні діти, Не покинем неньки свої, Будем вірні їй до смерти, Ні, до торби дідівської4) ! „Хоче грошей пан міністер, Як ми сміємо не дати? * *) •*)1) Мем — будемо.

  • ) Крепірувати — терпіти, мучитися.

•*) Це натяк на те, що лід час революції 1848 р. гали чани стали по стороні цісаря і обороняли австрійську мо нархію. 4) Дідівської — жебрацької. 196