Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 15. Поезії (1960).djvu/59

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

II. БЕРКУТ1). З укритого гнізда в скалистій десь щілині З тяжким він розмахом рванувсь під хмари сині, — З таємних мов джерел гнівлива думка рветься, Облетить світ, і аж о неба звід опреться, І б'є важким крилом, де лиш сягнути зможе, І зве: „Де правда та? Де ти, великий Боже? Всі зорі збігла я, атоми всі в природі Перешукала скрізь, тебе ж спіткати годі.

  • *

В блакиті він завис, недвижний, розпростертий. Мов над життям грізний, невпинний образ смерти. Здаєсь, що до небес він гвоздями прибитий, Та чуєш, що він гнеть2) вниз вержесь 3)—кров пролити. Ти чуєш це, і жах тебе проходить зимний : Та ж над тобою теж завис беркут нестримний ! Він не хибне тебе, хоч як високо висить ! Чи много то ще хвиль тобі гуляти лишить?..

  • *

Ось рушив він. Пливе без маху крил в блакиті, Мов човник Долі тче днів наших пасма скриті. Спокійно колесить, знижаєсь, знов зриваєсь. За хмару криється, в лазурі розпливаєсь.

  • ) Беркут—карпатський орел.

2) Гнеть — в сю мить, як-стій. Вержесь — вержеться, кинеться. 58