держки, але потім можете сказати: жінка мені заваджає… Як не одне, то друге. Хоростіль. Алеж ви гостро судите, пані І Юлія. Та скажіть, чи не маю рації? Хоростіль понуривши голову. Так значить, нема для мене ніякої надії? Юлія зриває цвіт фасолі і 6‘в його по голові. От тобі й лицар! Зараз голову понурив і починає ТрагІЧНИМ ТОНОМ^ Передразнює гробовий тон. Нема для вас надії! Йдіть у манастир! Весело. Слухайте, пане Хоростіль, що я вам скажу. Здобудьтеся на енергію! Кидайте вчительство, їдьте до Львова, кінчіть університет, а потім… ХороСТІЛЬ випростуваний. Потім… Юлія. Ну, що потім? Потім робіть адвокатські чи які там екзамени, реалізуйте свої ідеали… Хоростіль. А ви? Юлія. Я? Що ж я? Я на університет з вами не піду. Хоростіль. Але будете ждати на мене? Юлія. Здається, не втікаю нікуди. Хоростіль. Але можна до вас потім зголоситися? Юлія. До нас зголошуйтеся що вакацій, ми гостям усе будемо раді. Хоростіль. Ех, пані, не хочете мене розуміти… Юлія. Ех, пане, занадто далеко ви своїм розумом забігаєте. Буде з вас і того, що досі сказала. Он брат іде. ЯВА XIII Ті самі й Омелян Омелян з запечатаною ковертою в руці. Оце, друже мій, даси на почту. То виказ дітей. 227
