Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 17. Драматичні твори (1960).djvu/250

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

Війт. Ба, пане навчителю, коли його всі боялисяі Жандарм. Боялися? А то чого? Війт. А хто знає, чого? Казали, що в нього очі недобрі. На що погляне в недобру годину, те мусить звестися ні на що: худібка вгине, хата згорить, збіжжя град виб'є. А інші ще інакше говорили. За сценою крик: „Га, га! Спіймали! Ведуть! Га, га! Сюди, сюди“! Жандарм. Ну, спіймали нашого арештанта! Ходімо на ревізію! Прощавайте, пані! Здорові будьте, пане вчителю! Омелян. Бувайте здорові! Та спасибі вам за все добре! Жандарм. Нема за що! Це наш обов'язок, наша служба! Ану, пане війте! До роботи! Обидва з війтом виходять, Омелян обіймає Юлію. Заслона спадає. 249