Криштоф. Не вірив! Аджеж ось тут зараз напроти нас один склад буде! А наш майстер!.. Хіба ти не бачиш, який він від кількох день ходить? Мартин. Адже правда! Роботу занедбав, раз-у-раз бігає по місті, то до цеху, то по склепах, то по редакціях, мов би його шерщені гонили. До йоти те саме повторюється, що було при заснованню складу Медлінга. Кр иштоф. Го, го, тепер їм не Медлінг буде! Англієць їм попросту ніж до горла прикладає! І з'їсть їх! І коби якнайшвидше! Мартин. Ну, Криштофе, цього не говори! Аджеж перша річ — нам урветься зарібок, англієць у своїй фабриці певно нас усіх не помістить. Кр иштоф таємничо. Кого помістить, а кого й ні. Розумний і поступовий робітник ніколи не згине. А впрочім, що мені до того, що з нами буде? Мене тішить загальний поступ. Упадають останки середньовіччя, дрібна продукція пережила свій вік —капітал концентрується, продукція концентрується по фабриках, організується і росте — пролетаріят також організується, набирає свідомости, здобуває силу, а сила в руках пролетаріяту, це початок нового ладу, нової епохи, початок загального людського щастя на землі. Мартин. А щоби прискорити те щастя, треба за балаканням лишити сьогодня пана радника без чобіт. Похиляється над роботою. Криштоф іронічно глядить на нього, потім приймається також за роботу. 3U8
