нього не смій! І щоб… і щоб… на, бачиш? Дре лист на шматки й топче ногами. Бачиш, бачиш! А г а ф і я втираючи сльози. Господи! І це батько! Бійся Бога, Никифоре! Відки в тебе така лютість на свою власну дитину? Ч и р н як. Мовчи, бабо! Коли ця дитина мене за батька не вважає, то вона мені не дитина. Хоче йти своїм розумом, хай же йде. Але на мої очі хай не показується! Я старого Бога люблю, а Бог приказав дітям шанувати батьків! Агафія. Чим же ж він не шанував тебе? Ч и р н я к. Досить про це! Не хочу й слухати про нього більше! Тут важніша справа. Нам, нашому цілому станові, грозить нова небезпека. Несе дідько якогось англійця. Хоче нам тут закладати велику фабрику обуви, п'ять складів у Львові, склади по всіх більших містах Галичини. Розумієте, що це значить? А те, що ми всі відразу — небіжчики. Со святими упокой Господи і Чирняка й Гутака й Завадського і весь славетній шевський цех. Завадський. Клєнска, клєнска1. То вже не Медлінг! Той англієць з мільйонами йде до нас, на певну перемогу. Криштоф. Ну, і що ж, панове майстри на це порадите? З'їсть вас як мух. Чкрняк люто. З'їсть? Так думаєте? Кр иштоф. Не тільки так думаю, але думаю, що це буде найліпше. Чирняк жвучи вус. Т-а-а-к? А не можна би знати, чому? Криштоф. А тому, що все таки той англієць внесе до нашого краю капітали, внесе уліпшений спосіб продукції, внесе поступ. 1 Клєнска—поразка. 314
