Друга жінка. Га, то в них уже такий злодійський закон, що один другого, несміє видати, аби й сам ось тут погибав.
Перша жінка. То кам'яні душі. Господи І десь такі люди родяться й материне молоко ссуть і по землі ходять і пісень співають!
Друга жінка. Ні, кумо, пісень вони не співають. Ніколи не співають. Хіба ти чула коли, щоб Микола співав?
Перша жінка. Тай справді! Відколи його знаю, то пісні я від нього ніколи не чула! Ото диво!
Друга жінка. Ну, а що ж його жінка? От іще бідна! Така молода, така красна, і з такого роду славного!.. Адже про її вітця по всіх селах слава йшла. Перший багач був на весь повіт і ліпотент[1] громадський. А тепер ось на яке зійшла!
Настя. Ой, кумонько! Не знаєте ви, що то за жінка.
Перша жінка. Ну, або що?
Настя понижає голос, з притиском. Остання!
Обі жінки б'ють себе об поли руками. Що ви кажете?
Настя. Що чуєте. Адже ми близькі сусіди. То я ніби не вважаю, але все добре бачу, що в неї робиться.
Обі жінки. Ну, та що, що? Розказуй!
Настя. Та що вам розказувати? Гидко розказувати. Знаєте, з ким собі заходить? З шандарем. З тим самим, що її чоловіка до криміналу завдав.
Жінки. Господи!
- ↑ Ліпотент — перекручене пленіпотент — уповноважений.
45
