Наш господар вечором з дороги
Повернув до дому свого,
Бачить меч у нього на стіні,
Де ще вчора не було нічого.
«Се що таке, жінко? —
Жоні заміча, —
Відки взявся меч сей?
Нащо нам меча?»
«Хіба се меч?» пита вона.
«Хіба не меч?» питає він.
«Ах ти, голово дурна!
Чи сказився, старий хрін?
Се ж залізко до прасовання,
Що прислала мама сього дня».
«Се залізко?» пита тато.
«Таж залізко!» мовить мама,
«Їздив світом я багато
І багато бачив тама,
Та ніде на світі не видать
На залізку золотую рукоять».
