Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 18. Переклади (1960).djvu/172

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
ГОМЕР
 
ЩИТ АХІЛЛА
 

Міхи к огневі звернув і заставив їх димати сильно.
Двадцять тих міхів ураз стали димать у печі огненній,
Струї в огнище шлючи, розжевряючи вітру міцного,
Слабше раз, то знов міцніш, як потрібно було до роботи,
Як вимагав сього Бог для доконання всякого діла.

Той зараз вставив у жар непоборного спижу у тиглях,
Цини до нього додав, троха золота й срібла блідого.
Ковадло впер на колоду і взяв тоді в правую руку могутню
Молот страшний, а кліщі брав лівою рукою в потребі.

Вперве він викував щит із металу яркого, великий,
Штучно там клеплючи спиж, а довкола окраєць блискучий,
Ясний обвів в три пруги, і додав іще срібнеє вушко.
Щит п'ятиверствий зробив, а на верхній верстві помістив він
Много чудесних картин, винахідним утворених духом.

Вперве тут землю создав і хвилястеє море і небо,
Ним ішло сонце раз в раз і блискучая місяця повня,
І всі небесні знаки, що значать пори року: Оріон
І рій Плеяд і Гіади вогкі і великая та Медведиця,
Що її Возом також звуть небесним; вона на тім самім
Місці звертає, де жде вже на неї Оріон на небі,
І одинока з всіх звізд в Океанову купіль не тоне.

Потім два гарні міста сотворив він людей говірливих; —
В однім весільний похід і веселії бенкети; молодь
Ось наречену веде до комори при світлі смолоскип;