Любі Нереїди, принесіть мені
Братчика мойого аж сюди без шкоди,
І нехай все гарне, що йому манеться,
Все нехай сповниться.
Що колись був винен, все нехай відплатить,
Щоб був своїм другам, як давніше, любий,
А ворогам зависть — ні, щоб йому жаден
Ворогом не був.
І свою сестрицю хай він нагадає,
Хоч малу хвилину, хай журбу розвіє
Тій, що його сором гнув її додолу,
Як важке ярмо.
Він не дбав про мене! Серцем я боліла…
Вже я міркувала, що пройшло те горе,
Та тепер в надії на веселий празник
Знов мене пройма.
О богине, слухай! Коли я піснями
Дух твій звеселила, — потопи всі смутки
У безодню ночі, прожени все лихо,
Що ще грозить нам!
